У лотоках заставочки
Мельник заставляє,
А дівчина по гребельці
Ходить, походжає.
Між дощечки в заставочки
Водиця сочиться,
Коло дівки парубонько
Півнем козириться.
— Не козирись, парубочку,
І не копиль губу,
Коли любиш так, як кажеш,
То веди до шлюбу.
— Ой рад би я шлюб узяти,
Та не велить мати.
— Як не велить, то й не ходи
На наш край гуляти!
Насупився парубонько
Та й потяг додому:
— Ой не кажи, дівчинонько,
Ти про се нікому.
— Скажу Ївзі, скажу Стесі,
Ще й скажу Одарці,
Скажу Гальці Титарівні,
Скажу й паламарці.
Ой скажу всім, щоб про тебе
Веснянки співали,
Щоб прізвища та прикладки
Тобі прикладали.