У маляра за городом тин, тин,
Занадився та Миколин кінь, кінь. (2)

Пішов Микола коня виганяти —
Била його Ганусина мати. (2)

— Хоть ти мене, моя мати, била,
Таки мені твоя дочка мила. (2)

На Миколі вишита сорочка,
Що вишивала Малярова дочка.(2)

Ой чи вона, чи не вона шила,
Аби вона узір положила, (2)

Вишивала чорними нитками,
Щоб впізнати межи парубками. (2)

На Ганусі дорогий віночок,
А що купив Микола-парубочок. (2)

На Ганусі віночок зелененький,
А що купив Микола молоденький. (2)