У нашого війта
Рябії онучі,
— Заплакала челядонька,
З панщини ідучи.
В нашого окомуна ¹
Волосяні волоки,
— Ідуть люди з панщини,
Беруться під боки.
А в того гицлиська
Все рябії хуста,
Не єдному господарю
Він поробив пусто.