У неділю рано-пораненько
Та зібрав женців Коваленко.

У неділю та женців зібрав,
А у понеділок випроводжав.

Подавав серпи та все золотії,
Поробив юрки та все серебрянії.

Та повів їх на долину,
На ту пшеницю на озиму.

— Ой жніть, женці, розжинайтесь
Та назад себе оглядайтесь.

Ой жнуть женці, розжинаються
Та назад себе оглядаються.

За гороньками Коваленко йде
Та за собою орду веде.

Назад руки та ізв’язані,
Чорні очі засклепляні.

Ой ви, женці, та покайтеся,
Та самі жати не відважтеся.

Ой бодай тебе господь скарав,
Що у неділю женців зібрав.