У полі липа злотом облита.
Попід ту липу стежечка вбита.
Туди Маруся по воду біжить.
Ой біжить, біжить, аж земля движить.
Вирвала квітку золоту, рясну.
Понесла її до золотарів.
— Ви, золотарі, золотарчики!
Вишийте мені соловейочка.
Він мені буде рано співати,
Мене молоду та й пробуджати,
Бо в мене ненька жалісливенька,
Самі рано встають, мене не будять.