Умер батько — байдуже,
Вмерла мати — байдуже,
Умер милий, чорнобривий —
Там-то мені жаль дуже.
Умер милий, чорнобривий —
Там-то мені жаль дуже.

А за батька дам воли,
А за матір корови,
А за свого миленького
Дам собачку рябенького.
А за свого миленького
Дам собачку рябенького.

І жив — не любила,
І вмер — не тужила
І не буду тужити,
Бо не мала я з ким жити.
І не буду тужити,
Бо не мала я з ким жити.

Кабаком подзвонила,
А редькою покадила,
А хроном приймала,
Бо таке з ним життя мала.
А хроном приймала,
Бо таке з ним життя мала.

Тоді трохи потужила,
Як на лавці положила.
Як на лавці лежав,
Тоді було трошки жаль.
Як на лавці лежав,
Тоді було трошки жаль.

Як із лавки зволокли,
Тоді сльози потекли.
Як із лавки взяли,
Та й всі жалі відняли.
Як із лавки взяли,
Та й всі жалі відняли.

Як на цвинтар ішла,
Та й поплакувала,
Як із цвинтаря йшла,
То й поскакувала.
Як із цвинтаря йшла,
То й поскакувала.

Як у яму положила,
І журба тоді простигла,
Засипала, закопала,
Ніженьками притоптала.
Засипала, закопала,
Ніженьками притоптала.

Ніженьками туп, туп,
Лежи, милий, тут, тут,
Бо я, молоденька,
Гуляти раденька.
Бо я, молоденька,
Гуляти раденька.

І за батька — «отченаш»,
І за матір — «отченаш»,
За милого душу
Танцювати мушу.
За милого душу
Танцювати мушу.