Уродився Шевченко,
Уродився та вдався.
Заніс же його розум,
Що в солдати записався.

— Десь у тебе, Шевченку,
Та нерідная мати,
А що тобі позволила
У солдати записатись.

— Ой хоч рідна, хоч нерідна,
Мені з нею не жити,
Таки піду у Росію
Двадцять п’ять років служити.

Посадили Шевченка
Та на тесовій лавці,
— Скидай, скидай ти, Шевченку,
Ой ті чоботи-сап’янці.

Посадили Шевченка
На тесовому стільці,
Стрижуть, стрижуть чорні кудра,
Чорні кудра під гребінці.

Поставили Шевченка
У тісненькому куточку,
— Скидай, скидай ти, Шевченку,
Ту вишивану сорочку.