Учора була юточка моя,
Сьогодні, чути, — застреленая.

Не жаль би мені, якби в ярині,
А то на горі, в шовковій траві.

А то на горі, в шовковій траві
Розсипалося пір’ячко її.

Учора була дівчина моя,
Сьогодні чути — зарученая.

Не жаль би мені, якби на селі,
А то третій двір ще й товариш мій.

— Товаришу мій, невірно живеш,
Мені сватаєш, а собі береш.

Мені сватаєш, а собі береш,
Моїм подвір’ям по воду ідеш.

По воду ішла — «день добрий» дала,
З водою ішла — жалю завдала.

— Дівчино моя, не ходи сюди.
Сюди не ходи, жалю не роби.

Бо як перейду, відерця поб’ю,
Тобі, молодій, страму нароблю.

Бо з тої скуки поломлю руки,
А з тої тоски скопаю стежки.

Бо з тої скуки поломлю руки,
А з тої тоски піду у ліски.

Викопаю яму на свою кохану,
Та й буду знати, де буде лежати.

Тобі, молодій, жалю нароблю,
А з товаришем розпрощаюся.