Українські народні пісні

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І ВАСИЛІЙ МОЛДАВСЬКИЙ

(Похід в Молдавію)

Як із низу із Дністра тихий вітер повіває,
Бог святий знає,
Бог святий і відає,
Що Хмельницький думає-гадає.
Тогді ж то не могли знати
Ні сотники,
Ні полковники,
Ні джури козацькії,
Ні мужі громадськії,
Що наш пан гетьман Хмельницький,
Батю Зинов Богдану чигиринський
У городі Чигрині задумав вже й загадав:
Дванадцять пар пушок вперед себе одіслав,
А ще сам з города Чигрина рушав;
За [н]им козаки йдуть,
Яко ярая пчола, гудуть;
Которий козак не міє в себе шаблі булатної,
Пищалі семип’ядної,
Той козак кий на плечі забирає,
За гетьманом Хмельницьким
В охотне військо поспішає!
Оттогді ж то, як до річки Дністра прибував,
На три часті козаків переправляв,
А ще до города Сороки прибував,
Під городом Сорокою шанці копав,
У шанцях куренем стояв,
А ще од своїх рук листи писав,
До Василія молдавського посилав.
А в листах приписував:
«Ей, Василію молдавський.
Господарю волоський!
Що тепер будеш думати й гадати:
Чи будеш зо мною биться,
Чи мириться?
Чи города свої волоські уступати,
Чи червінцями полумиски сповняти?
Чи будеш гетьмана Хмельницького благати?»
Тогді ж то Василій молдавський,
Господар волоський.
Листи читає,
Назад одсилає,
А в листах приписує:
«Пане гетьмане Хмельницький,
Батьку Зинов Богдану чигринський!
Не буду я з тобою ні биться,
Ні мириться,
Ні городів тобі своїх волоських уступати.
Ні червінцями полумисків сповняти:
Не лучче б тобі покориться меншому,
Ненужлі мені тобі, старшому?»
Оттогді ж то Хмельницький, як сії слова зачував,
Так він сам на доброго коня сідав,
Коло города Сороки поїжджав,
На город Сороку поглядав
І ще стиха словами промовляв:
«Ей, городе, городе Сороко!
Ще ти моїм козакам-дітям не заполоха,
Буду я тебе доставати,
Буду я з тебе великії скарби мати,
Свою голоту наповняти,
По битому тарелю на місяць жаловання давати».
Оттогді-то Хмельницький як похваливсь,
Так гаразд-добре й учинив:
Город Сороку у неділю рано задобіддє взяв,
На ринку обід пообідав,
К полудній годині до города Січави припав,
Город Січаву огнем запалив
І мечем ісплюндрував.
Оттогді-то інії січавці гетьмана Хмельницького у вічі не видали,
Усі до города Ясси повтікали,
До Василія молдавського стиха словами промовляли:
«Ей, Василію молдавський,
Господарю наш волоський!
Чи будеш за нас одностайне стояти?
Будем тобі голдувати;
Коли ж ти не будеш за нас одностайне стояти,
Будем іншому пану кров’ю вже голдувати».
Оттогді-то Василій молдавський,
Господар волоський,
Пару коней у колясу закладав,
До города Хотині од’їжджав,
У Хвилецького-капітана станцією стояв.
Тогді ж то од своїх рук листи писав,
До Івана Потоцького,
Кроля польського, посилав:
«Ей, Івану Потоцький,
Королю польський!
Ти ж бо то на славній Україні п’єш-гуляєш,
А об моїй ти пригоді нічого не знаєш;
Що ж то в нас гетьман Хмельницький, русин,
Всю мою землю волоську обрушив,
Все моє поле коп’єм ізорав,
Усім моїм волохам, як галкам,
З пліч головки познімав;
Де були в полі стежки-доріжки, —
Волоськими головками повимощував,
Де були в полі глибокії долини, —
Волоською кров’ю повиповнював».
Оттогді-то Івану Потоцький,
Кролю польський,
Листи читає,
Назад одсилає,
А в листах приписує:
«Ей, Висилію молдавський,
Господарю волоський!
Коли ж ти хотів на своїй Україні проживати,
Було тобі Хмельницького у вічнії часи не займати.
Бо дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати:
У первій войні —
На Жовтій Воді —
Пятнадцять моїх лицарів стрічав,
Невеликий їм одвіт оддав —
Всім, як галкам, з пліч головки поздіймав,
Трьох синів моїх живцем узяв,
Турському салтану в подарунку одіслав,
Мене, Йвана Потоцького,
Кроля польського,
Три дні на прикові край пушки держав,
Ані пить мені, ні їсти не дав.
То дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати,
Буду його во вік вічний пам’ятати!»
Оттогді-то Хмельницький помер,
А слава його козацька
Не вмре,
Не поляже!
Теперешнього часу, господи, утверди і подержи
Люду царського
І всім слушащим,
І всім православним християнам.
Сьому домодержавцю,
Хазяїну й хазяйці,
Подай, боже, на многа літа!

Походження та примітки

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І ВАСИЛІЙ МОЛДАВСЬКИЙ (Похід в Молдавію).

Записано на початку 50-х років XIX ст. від кобзаря Андрія Шута. Друкується за зб. «Народные южнорусские песни», стор. 391—395.

Відомо три записи думи; найбільш ранній з них припадає на 10-і роки, найпізніший — на 70-і роки XIX ст.

В поданому тексті змальовано три походи козацьких військ на чолі з Хмельницьким у Молдавію (1650, 1652 і 1653 рр.). Висвітлення подій в думі дуже близьке до історичних фактів. Це дозволяє вважати, що дума створена по свіжих слідах цих походів. В думі висміюється Микола Потоцький (в тексті — Іван Потоцький).

Про те, що удар українських військ під керівництвом Хмельницького був спрямований проти польських магнатів, яскраво свідчить закінчення варіанта думи, записаного М. Цертелєвим: «Тоді ляхи із города із Сочави утікали, Василю молдавському знати давали». Перемога козаків над молдавським господарем Лупулом оцінюється в цьому записі так:

То пан Хмельницький добре учинив,
Польщу засмутив,
Волощину побідив,
Гетьманщину звеселив.
В той час була честь, слава,
Військова справа, —
Сама себе на сміх не давала,
Неприятеля під ноги топтала!

Василій молдавський — Василь Лупул, молдавський господар (князь) середини XVII ст., великий феодал, спільник польських магнатів; переможений Хмельницьким, Лупул став його союзником і брав участь у боротьбі проти шляхетської Польщі.

Хвилецький — за думою, польський капітан, який служив у Лупула.

Іван Потоцький (король польський) — Микола Потоцький.

Сорока — місто на р. Дністер (Молдавська РСР); в серпні 1650 р. українські війська взяли цей важливий опорний пункт молдавського господаря Лупула, який був тоді союзником польської шляхти.

Січава — місто і фортеця Сучава, одна із столиць Молдавського князівства в XVII ст.; тепер повітове місто Румунської Народної Республіки. В серпні 1653 р. військові частини Тимоша Хмельницького (сина Богдана Хмельницького) пробилися до Сучави, де були оточені війська Лупула, на той час союзника Богдана Хмельницького.

Ясси — місто на р. Прут, столиця Молдавського князівства в XVII ст.; тепер — повітове місто Румунської Народної Республіки.

Xотия — місто Хотин на р. Дністер, тепер районний центр Чернівецької обл.; сюди втік Василь Лупул у серпні 1650 р., коли козацькі війська разом з татарськими частинами взяли обидві столиці тодішнього Молдавського князівства — Ясси і Сучаву.

Джерело

Тематичні розділи

  • Думи
  • Визвольна війна українського народу 1648—1654 років. Возз’єднання України з Росією