ХОДИЛА КОЗОНЬКА ПО ВЕЛИКИХ ГОРАХ, ПО ДОЛИНАХ
Українська народна пісня
Ходила козонька
По великих горах, по долинах,
Носила пісочок на вилах.
Як на вилах пісочок не тримається,
Так на моїй козоньці всілякі змови,
Помисли не втримаються.
А де ж ти була, мудрая козо?
— Ох їла ж бо я шовкову траву.
Ох не наражайся, не надорожайся.
Пан тебе кличе, дар тобі дає.
Дар тобі дає — чотири золотих,
Чотири золотих козі на чоботи.
На чоботи, ще і на підкови,
Щоб тобі було тепло в ноги.
Ой скачи, скачи, поскакуючи,
На свої бризки поглядуючи.
Ой скачи, скачи, як-єсть скакала,
По таляру бери, як-єсть брала.
Гоц, коза, лузьми, не бійся Кузьми.
Кузьмова мати переведе Кузьму,
Переведе Кузьму веслом по удзьму.
Стань на порозі на одній нозі,
Споглянь на гради, чи нема зради?
— Ой є там зрада: старая баба
Солому січе, пироги пече.
А сіно смажить, пироги мажеть,
А з носа каптить, пироги мастить.