Ходила козонька
По великих горах, по долинах,
Носила пісочок на вилах.
Як на вилах пісочок не тримається,
Так на моїй козоньці всілякі змови,
Помисли не втримаються.
А де ж ти була, мудрая козо?
— Ох їла ж бо я шовкову траву.
Ох не наражайся, не надорожайся.
Пан тебе кличе, дар тобі дає.
Дар тобі дає — чотири золотих,
Чотири золотих козі на чоботи.
На чоботи, ще і на підкови,
Щоб тобі було тепло в ноги.
Ой скачи, скачи, поскакуючи,
На свої бризки поглядуючи.
Ой скачи, скачи, як-єсть скакала,
По таляру бери, як-єсть брала.
Гоц, коза, лузьми, не бійся Кузьми.
Кузьмова мати переведе Кузьму,
Переведе Кузьму веслом по удзьму.
Стань на порозі на одній нозі,
Споглянь на гради, чи нема зради?
— Ой є там зрада: старая баба
Солому січе, пироги пече.
А сіно смажить, пироги мажеть,
А з носа каптить, пироги мастить.