Цвіти, цвіти, та барвіночку,
Та стелися листом.
Прийди, прийди, молодий козаче,
Й а не сам — з товариством.
Як не прийдеш у неділеньку,
Прийди в понеділок,
Як зацвіте та рутая м’ята,
Хрещатий барвінок.
Хрещатому та й барвіночку
Та нема цвіту — зміни;
Не стій, дівко, та із парубком
Та не йми йому віри.
Бо козак стоя та зведе з ума
І брати не буде,
Де найбільше та челяді буде,
Там сміяться буде.
— Смійся, стидкий, смійся, бридкий,
Та за сміх тобі буде:
Сім год трясця та труситиме,
Та й смерті не буде.
Й у постілі та лежатимеш,
Смерті бажатимеш,
А своєї та матусеньки
Та води прохатимеш:
«Ой дай мені, та моя мати,
Та холодної води,
Посміявся та й з дівчиноньки,
Та й достав собі біди».