— Десь ту моє чадо було!
— А ми єго не виділи.
— Може, чадо коні пасе?
— Може тото щастя бути.
— А я ковбас наварю,
Своє чадо викуплю.
— Ми ковбаси роз’їмо,
Тобі чада не дамо.
— Я капусти наварю,
Своє чадо заберу.
— Ми капусту псам дамо,
Тобі чада не дамо.
— Я пирогів наварю,
Своє чадо відберу.
— Ми пироги роз’їмо,
Тобі чада не дамо.
— А я квасу наварю,
Своє чадо викуплю.
— А ми весь квас псам дамо,
Тобі чада не дамо.
— Я з костуром зайду,
Своє чадо займу.
— А ми костур спалимо,
Тобі чада не дамо.
— А я візком під’їду,
Своє чадо виведу.
— А ми возик зломимо,
Тобі чада не дамо.
— А я ябком підкочу,
Своє чадо виточу.
— А ми ти ябко з’їмо,
Тобі чада не дамо.
— А я пасок напечу,
Своє чадо викуплю.
— А ми паски поїмо,
Тобі чада не дамо.
— А що тото дитя їдат?
— В неділейку ковбасойку,
В будній день суху рибойку.
— А що тото дитя пиват?
— В неділейку мед, винойко,
А в будній день горілойку.
— А в чім тото дитя ходить?
— В золоті, срібрі, атласі
І в окованім поясі.
— А що тото дитя робить?
— В неділейку гуси пасе,
А в будній день кужіль пряде.