Через садок погрібець ломився,
Там Пилипко з Миколкою бився.
Бились-бились та й пішли до пана:
Кому сяя Вустечка припала?
Що Пилипко перед паном хлипне,
А Миколка червінцями сипле:
«Сиплю, пане, гроші — не метлицю
За Вустечку та й за білолицю,
Сиплю, пане, гроші — не полову
За Вустечку та й за чорноброву».
А Миколка перелази чине,
А Пилипко дверей не відчине.
Одчини, нене, сі двері для мене,
Віддай дочку Вустечку за мене.
— Шкода, синку, та доброго слова,
— Не ночує ж дочка моя дома,
До сусіда дорожка лежала,
От там дочка моя ночувала.