Чесна, красна Маланка,
А ще кращий Василько.
— Ой Васильку, Васильку,
Чи любиш ти Маланку?
— Як Маланку любити,
Коль не хоче робити.
У Василька сто кіп,
У Маланки один сніп.
Василь робить у жнива,
А Маланка запила.
Василь робить і вночі,
А Маланка на печі.
— Ой Васильку, гордий пан,
Прийми Маланку під жупан!
— Я жупана не маю,
Маланки ся приймаю.
Нова гребля, новий став,
Василь Маланку дістав.
Йдуть жовняри та й бубнять,
Чей Маланку розбудять.
— Встань, Маланко, та вмийся,
На кілку рушник, утрися!
В печі качур печений,
На столі калач плетений!
А на ставу ноги мила,
Рясний хвартух замочила.
— Повій, вітре буйнесенький,
Висуши хвартух тонесенький!
Люди ідуть на жниво,
А Маланка — на пиво.
Люди ідуть з серпами,
А Маланка — з склянками.
Люди нажали по сім кіп,
А Маланка — один сніп.
Пішла Маланка на містечко,
Купила си повісмечко.
Пряла она од кур до кур,
Напряла починків, як гур.
Дала кіткам помотати,
Кітки взяли втікати.
Взяли люди дзвонити,
Кітку з починком ловити.
А ловили, не вловили,
Кітку з починком впустили.
А Маланка — подністрянка
На камені ноги мила,
Тонкий хвартух замочила,
Замочила, не сушила.
Повій, вітре, од болота,
Суши хвартух до золота!
Повій, вітре, як так, як сяк,
Висуши хвартух, як дрібний мак!