Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую на морозець. (Двічі)

Вивів мене босую та й питає:
— Чи є мороз, дівчино, чи немає? (Двічі)

— Ой нема морозоньку, тільки роса,
А я, молодесенька, стою боса. (Двічі)

Простояла ніченьку, простояла другу,
Бо я тебе, чорноморець, люблю дуже. (Двічі)

Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую, на морозець. (Двічі)

Вивів мене босую та й питає:
«Чи є мороз дівчино, чи немає?» (Двічі)

Ой немає морозу, тільки роса,
А я молоденька стою боса. (Двічі)

Ой став вітер буйнесенький повівати,
Ой став мене чорноморець підмовляти. (Двічі)

Дурна була, матінко, послухала,
Сіла з чорноморчиком, поїхала. (Двічі)

Я ж думала жить буду, панувати,
А тепер приходиться горювати. (Двічі)

А тепер приходиться горювати,
На чужії нивочці жито жати. (Двічі)

На чужії нивочці жито жала,
Маленькії снопики пов’язала (Двічі)

Постояла ніченьку, тай байдуже
Лублю чорноморчика люблю дуже (Двічі)

Чорноморець, матінко, чорноморець,
Вивів мене босую ой на морозець. (Двічі)

Вивів мене босую та й питає:
Чи є мороз, дівчино, ой чи немає? (Двічі)

Ой нема морозу, тільки роса,
А я молодесенька ой стою я й боса. (Двічі)

Простояла ніченьку та й байдуже,
Бо я чорноморчика ой люблю я й дуже. (Двічі)

До порога ніженьки прикипають,
Дівку дрібні слізоньки ой обливають. (Двічі)

Я ж думала, матінко, панувати,
Довелося, матінко, ой горювати. (Двічі)