Широкая левадонька, а густа ліщина,
Я на тую левадоньку корови гонила.

Я на тую левадоньку корови гонила,
Дивуюся сама з себе, що дурня любила!

— Ой чом же ти, дівчинонько, перше не сказала,
Як од мене та гостинці та яблука брала?

— Дурний давав, дурний давав, а розумна брала,
Прийшла зима — кислиць нема, щоб я оддавала.

Зажди, дурню, до осені, як будуть родити,
Куплю мірку за копійку — перестань ходити.

Не лай, дурню, не лай, дурню, бо ще й буду бити,
Ой знай, дурню, на другий раз, як дівку любити!