Що із-за гори, із-за каменної,
Там виступала сильна хмара.
Ой то не хмара, то війська слава.
Поміж тим військом молодеє дитя,
Молодеє дитя — молодець Андрійко.
Да вибив ворога у чужі города,
Да й поймав собі турського короля.
Да король у його сильно проситься:
— Хоч мене пусти, хоч голівку зніми!
— Я тебе й не пущу й голови не зніму,
Поведу я тебе у свою землю,
У свою землю, до свого царя,
А мені у царя да велика дара,
А моїй матюнці до віку хвала!