Що в брода, в брода та велика вода,
А там у брода Ганночка стоїть.
Ганна стояла, перевіз держала.
Од перевозу дорого брала:
По сто червоних ще й по чотири.
Прийшло до її сімсот молодців,
Сімсот молодців-переяславців:
— Да пані Ґаночка, перевези нас.
— Не перевезу, бо не маю часу.
— Ми ж тобі за цеє даром не схочем,
Ми ж тобі за це дорого заплотим,
Ми тобі скажем диво дивнеє,
Диво дивнеє, чудо чуднеє:
Що в нас ік Петру Дунай замерзав.
Коли віри не ймеш, я й сам там бував,
Мечем лід рубав і коня напував.
— а я вам скажу ще й дивнішеє,
Ще й дивнішеє, ще й чуднішеє:
Да що в нас ік різдву рожа зацвіла.
Коли віри не ймете, я й сама там була,
Рожу щипала, на скам’ю клала,
А з скам’ї брала, віночок звила.
Звила віночок, пошла в таночок,
Пошла в таночок поперед панночок.