Що в пана Федорка да один синко,
Да один синко — синко Андрійко.
Ой він того синка в військо виряджає,
В військо виряджає да ще й научає:
— Як будеш ти, синку, в війську служити,
То попереду війська не вихватайся
І позаду війська не зоставайся,
Держись війська да середнього.
От він свого батька та ще й не послухав —
Попереду війська на конику грає,
На конику грає угору стріляє.
Ой вийшов до його да цар турецький:
— Ой коли б я знав, хто військо завоював,
То я б за його дочку свою віддав.
— Ой спасибі, царю, за такую дару.