Я в середу родилася, кажуть люди — горе.
Не піду я за старого — бородою коле. (Двічі)

А піду я за такого, що не має й вуса,
Він на мене кивне, моргне, а я засміюся. (Двічі)

Мела хату, мела сіни та й засміялася,
Вийшла мати воду брати та й догадалася. (Двічі)

— Чого ж, доню, чого ж, доню, чого ти смієшся? *
Полюбила козаченька та й не признаєшся. (Двічі)

— Ой ти, горо кам’яная, чом не лупаєшся,
Ой дівчино молодая, чом не признаєшся? (Двічі)

— Хіба б же я з піску була, щоб розсипалася,
Хіба б же я дурна була, щоб я призналася. (Двічі)

Я в середу родилася, кажуть люди — горе,
Не йди, дівко, за старого, бо в бороду коле. (Двічі)

Не дай мене, моя мати, що по ночах ходе,
Він киває, він моргає, мене з ума зводе. (Двічі)

Віддай мене за такого, що не має вуса,
Він на мене кивне, моргне, а я засміюся. (Двічі)

Рубай, сину, ясенину та роби ночовки,
Та не сватай багатої, багата ні к чорту. (Двічі)

Рубай, сину, ясенину, добре клиння буде,
Сватай, сину, сиротину, господиня буде. (Двічі)