Як зійду я на ту гору,
Гора та висока.
Стану, гляну, подивлюся —
Долина глибока.

Із тієї долиноньки
Вода протікає.
Кличе мати вечеряти —
А я й не думаю.

«Ой вечеряй, стара мати,
Що ти наварила,
Бо вже мені, молодому,
Вечеря не мила.

Бо вже мені, молодому,
Вечеря не мила,
Бо вже мені, молодому,
Дівка поробила.

Брала воду з того броду,
Коня напувала,
Брала пісок з-під білих ніжок,
Мене обсипала.

Брала пісок з-під білих ніжок,
Мене обсипала,
Вона мене, молодого,
К собі чарувала».