Як послала мене мати
Ярового жита жати,
А я жита не жала,
В борозеньці лежала.

Та їхали чужі женці,
Найшли мене в борозеньці:
— Встань, дівчино, не лежи,
Боже тобі поможи!

— Ох ви, женці — чужі женці,
Та не кажіть моїй неньці,
Та не кажіть моїй неньці,
Що лежала в борозеньці.

Я лежала — не лежала,
І снопика не нажала,
І снопика не нажала,
І копи не наклала.