Танцювальні пісні

Характерні особливості загальнослов’янської культури почали формуватися в далекому минулому це стосується пісень, танців, одягу і навіть зачісок. Специфіка життя давніх східнослов’янських племен — древлян, дреговичів, в’ятичів, сіверян, волинян, білих хорватів, бужан та інших — слугували за основу самобутнього, оригінального, хореографічного мистецтва українського народу. Усі обряди, магічні звертання, заклинання, тощо безпосередньо залежали і були органічно пов’язані з землеробством та анімалістичним культом.

Танцювальні рухи характерні для «Гопака», «Козачка», «Метелиці», становлять основу танців Центральної України, визначають головні національні риси української народної хореографії, якщо переглянути українські хороводи і сюжетні танці, легко помітити, що серед цих творів є однойменні твори. Усі українські народні танці, що збереглися в художньому побуті народу, виконують під музичний супровід. Український народ створив своє самобутнє, оригінальне хореографічне мистецтво, яке посідає одне з провідних місць в світовій духовній культурі.

«…Танцювальні пісні — це розділ фольклору, основне призначення якого полягає у співах під час виконання побутових танців. При цьому здійснюється єднання слова, наспіву і танцювального руху. Головним об’єднуючим елементом виступає танцювальний рух…

В народі танцювальні пісні називаються по-різному: «пісні до скоку», «скочні», «шумки», «триндички» тощо, а також за видом танцю: «Горлиця», «Катерина», «Шевчик». Або ж пісні не виділяються ніяк і в народній свідомості приєднуються до широкого класу «жартовних» чи «шуточних» (народні назви жартівливих пісень)» (Анатолій Іваницький).

«У фольклористиці прийнято групувати танцювальні пісні за характером танців:

1. Пісні до побутових танців. Центральну групу складають тут приспівування до гопаків, козаків, метелиць. Це — власне танцювальні пісні. Танцюристи час від часу, виконуючи танцювальні рухи, співають різні жартівливі куплети. Серед найпоширеніших танців такі:

Гопак — у минулому був чоловічим танцем. Зараз нерідко танцюється у парі. Танець імпровізаційний, з стрибками, присядками. Близький до гопака — тропак.

Козачок (або козак) — провідна партія жіноча. Показові «дрібушки», вихиляси, притупування. Близький — чабарашки.

Метелиця — імпровізаційний танець, зберігає близькість до хороводів (утворює коло), використовуються також елементи гопака (в колі танцює пара)…

2. Коломийки — переважно однокуплетні (монострофічні) пісеньки. Раніше коломийки танцювали колом, зараз головні танцювальні рухи — мережка, ножнички, прийом «хрещик» (дівчата і хлопці міняються місцями). Гуцулка і верховина — близькі до коломийки танці, але верховина починається повільним ліричним вступом, після якого йде коломийка…

3. Частушки та пісні з пртанцівками — жартівливі куплети, супроводжувані імпровізаційними танцювальними рухами. Інші поширені назви — триндички, шумки, телепеньки. За особливостями змісту усі вони зближуються з коломийкою…

4. Пісні до танців, запозичених з фольклору сусідніх народів (так звані «напливові», тобто міграційні танці). Тут виділяється дві групи: польки, краков’яки, кадрилі, що загалом близькі до гопакові-козачкових танців, та вальси і мазурки…

Полька — танець чеського походження. Виконується групами або парами. Використовується змінний крок, кружляння.

Кадриль — як і полька, широко розповсюджена. Відрізняється від польки не так по музиці… як за танцювальними рухами. Складається із кількох танцювальних фігур, що чергуються між собою.

Вальс — поширений по всьому світу. Близький до нього — мазурка» (Анатолій Іваницький).