Козацькі пісні
Виникнення і розвиток козацьких пісень пов’язані з історією козацтва, що сформувалося в XV-XVI ст. у боротьбі українського народу проти феодального гноблення та іноземних загарбників і уславилося своєю мужністю, героїзмом, відданістю вітчизні. Багато з них своїми мотивами та ідейним змістом споріднені з історичними піснями та думами.
Козацькі пісні охоплюють тривалий період життя народу. До найдавніших із них (XV-XVI ст.) належать твори про польову сторожу, постій козаків і пожежу в степу, про бурю на морі й потоплення турецького корабля, про сутички з турецько-татарськими загарбниками, про смерть козака на полі бою.
Козацькі пісні відзначаються багатством ідейного змісту, емоційною наснаженістю, високою художністю. Для їх поетичного стилю характерне органічне поєднання реалістичної конкретності з символічно-метафоричною образністю. Основний герой цих пісень — відважний воїн, оборонець вітчизни, готовий віддати за неї життя.
Різноманітні ідейно-тематичні мотиви часто переплітаються в одному й тому ж творі, через те поділ пісень на групи, цикли завжди досить умовний.
Зворушливо змальовується прощання з громадою, ріднею, милою у піснях про від’їзд козака до війська. В них часто звучать громадянські мотиви, їхні герої усвідомлюють обов’язок перед батьківщиною. Особливо хвилюючий образ матері, яка викохує сина-сокола «козаченькам на славу, воріженькам в розправу». Скільки величі й самопожертви виявляє вона, знаючи, що розлука принесе їй страждання! В таких піснях, за словами М. Добролюбова, «горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів; в них дихає і чисте, ніжне почуття жіночої любові, особливо любові материнської...» (Добролюбов Н. А. «Кобзарь» Тараса Шевченка.- Собр. соч.: В 3-х т. М., 1952, т. 3, с. 540.)
У піснях про виряджання в похід настрій урочистої піднесеності, молодецького завзяття часто поєднується із сумом розлуки, тривогою, лихим передчуттям, які посилюються т. зв. формулою неможливого: козак повернеться додому тоді, коли «павине пір’я наспід потоне, а млиновий камінь наверх випливе», коли зійде посіяний на камені пісок...
Тужними настроями пройняті пісні про вимушений від’їзд із сім’ї молодого хлопця, який тікає від закріпачення, переслідування,- мандрує «не з добра, не з розкоші, а з великого лиха».
З любов’ю оспівав народ своїх захисників, показавши їхнє життя, повне тривог і небезпек. Метафорично змальовується суворий побут козака, що протиставляється хатньому затишку і материнським турботам:
Мене змиють дрібні дощі, А розчешуть густі терни, А висушить ясне сонце, А розкуйдить буйний вітер!
Возвеличуючи козака, захоплюючись його безстрашністю, творці пісень вдаються до гіперболічного зображення. Козака знають не тільки татари, турки, шляхта, перед ним відступають навіть природні стихії (гасне вогонь, втихають води), втікають звірі, на камені лишаються його сліди («підківки знати»), самі собою опадають кайдани. У таких піснях чути відгомін легенд про запорожців-«характерників», що їх народ наділяв надприродною силою. Козак втілює в собі могутність і волелюбність народу, непримиренність до соціального й національного гніту.
У козацьких піснях яскраво виявляються патріотичні почуття народу. їх герой усвідомлює, що він оборонець рідної землі, що в нього «родина — уся Україна». Потрапивши в полон до ворога, козак просить перед смертю вивести його на високу могилу — «нехай же я стану, подивлюся та й на свою Україну!» Пафосом любові до вітчизни сповнена пісня часів визвольної війни «Розлилися круті бережечки»: козаки хочуть розвеселити Україну, визволивши її від польсько-шляхетського гніту.
У піснях часто мовиться про козацьку славу. Її поетичним символом виступає червона калина, червона китайка, висока могила як пам’ятник воїнській доблесті. Вся багата символіка козацьких пісень пов’язана з поетичними уявленнями про мужність, силу, міць (образи орла, сокола, дуба, явора).
Драматичною напруженістю відзначаються пісні, в яких змальовується кривава битва з ворогом і смерть козака. Ці пісні — вияв народної шани до захисників і оборонців рідної землі.
Битва у них асоціюється з бенкетом, з мостінням мостів, греблі, з оранкою чи сівбою. Такі метафори за походженням дуже давні, до них звертався ще автор «Слова о полку Ігоревім». Для пісень цього циклу типові образні вислови, побудовані на основі слів «кров», «кривавий»: «крівльою обілляний» козак, «із меча кровця капле», гора «кров’ю закипіла» і т. д. Дорогою ціною — кров’ю і життям — платив народ за волю.
Реалістичне зображення смерті часто поєднується з метафоричним. Смерть козака змальовується то як вічний сон, то як переселення в нову світлицю «без оконець і без дверець», то як одруження з могилкою, землянкою. Дуже часто в цих піснях — згадки про рідних, особливо страдницю-матір, якій ніколи не діждатися сина. Важливу ідейно-художню роль відіграє також образ коня — вірного товариша козака. Кінь не покидає вбитого хазяїна-друга, журиться і плаче, намагається дістати «землі цілющої, води живущої», щоб повернути його до життя. Таке змалювання посилює емоційність твору, розкривав глибину людського горя.
Козацтво не було класово однорідним. Показовою щодо відображення його класового розшарування є поширена в численних варіантах пісня про розправу сіроми з багачем, який насміхався з неї («Ой хмариться, туманиться...»).
- А ВЖЕ ВЕСНА, А ВЖЕ КРАСНА
- А ВЖЕ РОКІВ ДВІСТІ
- А НАШ ПАН ОТАМАН ПО ТАБОРУ ХОДЕ
- А У ПОЛІ ДВА ДУБОНЬКИ, ТРЕТІЙ ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ
- А У ПОЛІ ДВА ДУБОЧКИ
- А ХТО ХОЧЕ ВІЙНУ ЗНАТИ
- А ЩО ІЗ-ЗА ГОРИ ВИЛІТАВ СОКІЛ
- В НЕДІЛЮ ПОРАНЕНЬКО
- В ЦАРЕГРАДІ, НА РИНОЧКУ
- В ЧИСТІМ ПОЛІ ВОЗОК БІЖИТЬ
- ВИСТУПАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ З ВИСОКОЇ ГОРИ
- ВІЄ ВІТЕР, ВІЄ БУЙНИЙ
- ВІТЕР ГУДЕ, ТРАВА ШУМИТЬ
- ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ, ДУБА НАХИЛЯЮТЬ
- ГАЄМ ЗЕЛЕНЕНЬКИМ ВОДА ТЕЧЕ, ОЙ ТАМ НА ЯВОРІ СОЛОВІЙ ЩЕБЕЧЕ
- ГАЄМ ЗЕЛЕНЕНЬКИМ ВОДА ТЕЧЕ, ШТО Ж МЕНІ ДІВЧАТКО НА ТО РЕЧЕ
- ГЕЙ, ВИ, СТРІЛЬЦІ СІЧОВІЇ
- ГЕЙ, ВИ, ХЛОПЦІ СІЧОВІЇ
- ГЕЙ, ВИДНО СЕЛО
- ГЕЙ, ГУК, МАТИ, ГУК, ДЕ КОЗАКИ ЙДУТЬ
- ГЕЙ, ГУК, МАТИ, ГУК, ДЕ КОЗАКИ П’ЮТЬ
- ГЕЙ, З УСТНІ ДНІПРА ТА ДО ВЕРШИНИ
- ГЕЙ, ЗИМА, ЗИМА ХОЛОДНА БУЛА
- ГЕЙ, НЕ ДИВУЙТЕ, ДОБРІЇ ЛЮДИ
- ГЕЙ, ПО СИНЬОМУ МОРЮ
- ГЕЙ, ТАМ, НА ГОРІ, СІЧ ІДЕ
- ГЕЙ, Я ДУМАЛА
- ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ
- ГОМІН, ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ
- ГОМІН, ГОМІН, ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ
- ГОРЕ МЕНІ, КОЗАКОВІ, ЩО БАТЬКА НЕМАЄ
- ДА ВАРИ, МАТИ, ВЕЧЕРЯТИ
- ДА ТА ЗАКЛАДАВСЯ СИЗИЙ ОРЕЛ
- ДЕ САВУР-МОГИЛА, ШИРОКА ДОЛИНА
- ДОБРИВЕЧІР ТОБІ, ЗЕЛЕНА ДІБРОВО
- ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ, ЗЕЛЕНА ДІБРОВО
- ДОЛІВ, ДОЛІВ, ДОЛИНАМИ
- ДОЛОМ, ДОЛОМ, ДОЛИНОЮ
- ДОМА ЛЕЖИТЬ ДІВЧИНОНЬКА
- ДУМА ПРО ОЛЕКСІЯ ПОПОВИЧА
- ЖИЛА ВДОВА ОВРАМИХА
- ЗА ВОРОТАМИ — ТАМ ЯЛИНА СТОЯЛА
- ЗАДЗВОНИЛИ У ВСІ ДЗВОНИ
- ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА, БО НІЧИМ ПРОЖИТИ
- ЗАКВІТЧАЛИ ДІВЧАТОНЬКА
- ЗАСВИСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ В ПОХІД З ПОЛУНОЧІ
- ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ
- ЗАШУМІЛИ ЛУГИ, ЩЕ Й БИСТРІЇ РІКИ
- ЗБУДИСЬ, МОГУТНЯ УКРАЇНО
- ЗЕЛЕНИЙ ДУБОЧКУ
- ЗІБРАЛИСЯ ВСІ БУРЛАКИ
- ЇХАВ КОЗАК ДОРОГОЮ, ЗУСТРІВ ДІВКУ УБОГУЮ
- ЇХАВ КОЗАК НА ВІЙНОНЬКУ
- ЇХАВ, ЇХАВ КОЗАК МІСТОМ
- ЙДЕ СІЧОВЕ ВІЙСЬКО
- КОЗАКА НЕСУТЬ І КОНЯ ВЕДУТЬ
- КОЗАЧЕНЬКО ВПИВСЯ
- КОЗАЧЕНЬКУ, КУДИ ЙДЕШ
- ЛЮБО, БРАТЦІ, ЛЮБО
- НА ВУЛИЦІ СУРМА ГРАЄ
- НА СПОМИН ПОЛЕГЛИХ
- НАЛИВАЙМО, БРАТТЯ, КРИШТАЛЕВІ ЧАШІ
- НАЛИВАЙТЕ, БРАТТЯ
- НАЛИНУЛИ СОКОЛИ З СТОРОНИ
- НЕ ЖАЛЬ МЕНІ НА СОТНИКА
- НЕ ЖУР МЕНЕ, МОЯ МАТИ
- НЕ ЖУР МЕНЕ, МОЯ МАТИ, БО Я Й САМ ЖУРЮСЯ
- НЕ ЖУР МЕНЕ, СТАРА НЕНЕ
- НЕ МЕТІЛЬ З МОРЯ ПІДНІМАЛАСЯ
- НЕ САМ ІДУ, КОНЯ ВЕДУ
- НЕ СЛАВНАЯ ЧУТА
- НЕЩАСЛИВА ГОДИНОНЬКА БУЛА
- ОЙ А В ГОРОДІ
- ОЙ А У ПОЛІ, ГЕЙ, ТЕРЕН, ТЕРЕНОК
- ОЙ ВИ, ХЛОПЦІ-ЗАПОРОЖЦІ
- ОЙ ВИЙДУ Ж Я, ВИЙДУ НА ГОРУ КРУТУЮ
- ОЙ ГАЙ, МАТИ, ОЙ ГАЙ, МАТИ, ОЙ ГАЙ ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ
- ОЙ ГОП, ГОПАКА
- ОЙ ГОРЕ Ж МЕНІ ТА НА ЧУЖИНІ
- ОЙ ГУК, МАТИ, ГУК, ДЕ ЛОЦМАНИ П’ЮТЬ
- ОЙ ДУБ НА БЕРЕЗУ ГІЛЛЯМ ПОХИЛИВСЯ
- ОЙ ЗА ГАЄМ ЗЕЛЕНЕНЬКИМ ГРАЄ КОЗАК КОНИЧЕНЬКОМ
- ОЙ ЗА ТЕМНИМИ ЛІСАМИ
- ОЙ ЗАЦВІЛА КАЛИНОНЬКА У ТЕМНОМУ ЛУЗІ
- ОЙ ЗАЦВІЛА ЧЕРЕМШИНА ЗРІСНА
- ОЙ З-ЗА ГІР, З-ЗА ГІР ВИЛІТАВ СОКІЛ
- ОЙ З-ЗА ГОРИ, З-ЗА ЛИМАНУ
- ОЙ З-ЗА ЛІСУ, ІЗ-ЗА ТЕМНОГО
- ОЙ ІЗ ЛІСУ ІЗ ТЕМНОГО
- ОЙ ІШЛИ ТРИ КОЗАКИ ДОРОГОЮ
- ОЙ КРИКНУЛА ЛЕБЕДОНЬКА
- ОЙ КРЯЧЕ, КРЯЧЕ ТА ЧОРНЕНЬКИЙ ВОРОН
- ОЙ КРЯЧЕ, КРЯЧЕ ЧОРНЕНЬКИЙ ВОРОН
- ОЙ ЛІТА ОРЕЛ, ЛІТА СИЗИЙ
- ОЙ ЛІТА ОРЕЛ, ЛІТА СИЗОКРИЛИЙ
- ОЙ ЛІТА, ЛІТА ТА СОКОЛОНЬКО
- ОЙ МАЛА ВДОВА СИНА-СОКОЛА
- ОЙ МАНДРУВАВ МОЛОДИЙ КОЗАК
- ОЙ МАТУСЮ, ТА НЕ ГАЙ МЕНЕ
- ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ
- ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ
- ОЙ НА ГОРІ ТА Й ЖЕНЦІ ЖНУТЬ
- ОЙ НА ГОРІ ТА СУХИЙ ДУБИК
- ОЙ НА ГОРІ ЯЧМІНЬ, А В ДОЛИНІ ЖИТО, ПІД БІЛОЮ БЕРЕЗОЮ КОЗАЧЕНЬКА ВБИТО
- ОЙ НА ГОРІ ЯЧМІНЬ, А В ДОЛИНІ ЖИТО, ПРИЙШЛА ЗВІСТКА ДО МИЛОЇ, ЩО КОЗАКА ВБИТО
- ОЙ НА ГОРІ ЯЧМІНЬ, А В ДОЛИНІ ЖИТО, ПРИЙШЛА ЗВІСТКА НЕВЕСЕЛА, ЩО МИЛОГО ВБИТО
- ОЙ НА РІЦІ НА САМАРІ ВОДА ПОРОМ НОСИТЬ
- ОЙ НА РІЧЦІ, НА ПРОТОЦІ
- ОЙ НА УКРАЇНІ, ТАМ, СЕРЕД ПОЛЯ
- ОЙ НАСТУПАЛА ТА ЧОРНА ХМАРА
- ОЙ НАСТУПИЛА ТА ЧОРНА ХМАРА
- ОЙ НЕ ЗНАВ КОЗАК
- ОЙ НЕ САМ Я ІДУ СЛОБОДОЮ
- ОЙ НЕ ХОДИ, ЖУРАВЛИКУ
- ОЙ П’Є БАЙДА
- ОЙ ПЛАВАЛА ТА ЛЕБІДОНЬКА НА СИНЬОМУ МОРІ
- ОЙ ПО ГОРАХ СНІГИ ЛЕЖАТЬ
- ОЙ ПО ГОРІ ЖИТО
- ОЙ ПО МОРЮ, МОРЮ СИНЬОМУ
- ОЙ ПОВАЖАЙ СТАРУ МАТІР
- ОЙ ПОЛЯ, ВИ, ПОЛЯ
- ОЙ ПРИЇХАВ КОЗАЧЕНЬКО ДО БИСТРОГО БРОДУ
- ОЙ РЕМЕЗЕ, РЕМЕЗОЧКУ
- ОЙ СІВ КОЗАК ЇСТИ, ІДУТЬ К ЙОМУ ВІСТИ
- ОЙ СІВ ПУГАЧ НА МОГИЛІ
- ОЙ СКИНЕМОСЬ ТА Й ПО ТАЛЯРУ
- ОЙ СПАВ ДОЩИК ЗГУСТА ТА ДРІБНЕНЬКИЙ
- ОЙ СПАВ ПУГАЧ НА МОГИЛІ
- ОЙ СХОДЬТЕСЯ, ПАНОВЕ МОЛОДЦІ
- ОЙ ТАМ В СТЕПУ ПРИ ДОРОЗІ
- ОЙ ТАМ НА ГОРІ СІЧ ІДЕ
- ОЙ ТО Ж НЕ ХМІЛЬ, НЕ ХМЕЛИНА
- ОЙ ТРИ ЛІТА Й ТРИ НЕДІЛІ
- ОЙ ТРИ СЕСТРИЦІ-ЖАЛІБНИЦІ
- ОЙ У ЛІСІ В КЕРЕЛЕЦЬКІМ
- ОЙ У ЛУЗІ В БАЗАВЛУЦІ
- ОЙ У ЛУЗІ ТА І ПРИ БЕРЕЗІ
- ОЙ У ЛУЗІ ТА ЩЕ Й ПРИ БЕРЕЗІ
- ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА
- ОЙ У ПОЛІ ЖИТО КОПИТАМИ ЗБИТО
- ОЙ У ПОЛІ СНІЖОК ПОРОШИТЬ
- ОЙ У ПОЛЮ ВОГОНЬ ГОРИТЬ
- ОЙ У СТЕПУ НА МОГИЛІ
- ОЙ УМИРАВ КОЗАК
- ОЙ ХМАРИТЬСЯ, ТУМАНИТЬСЯ, СТАВ ДОЩ НАКРАПАТЬ
- ОТАМАНЕ, БАТЬКУ НАШ
- ПІД ГАЙ, МАТИ, ПІД ГАЙ, МАТИ, ПІД ГАЙ ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ
- ПО ТОЙ БІК ГОРА
- ПОБРАТАВСЯ СОКІЛ З СИЗОКРИЛИМ ОРЛОМ
- ПОВІЙ, ПОВІЙ, ВІТЕРОЧОК
- ПОВІЯВ ВІТЕР СТЕПОВИЙ
- ПОНАД МОРЕМ, ДУНАЄМ
- ПОЮ КОНІ ПРИ ДУНАЮ
- ПОЮ КОНЯ ПРИ ДУНАЮ
- ПУЩУ КОНЯ ОЙ НА ЯР, НА ДОЛИНУ
- РЕВУТЬ, СТОГНУТЬ ГОРИ-ХВИЛІ
- РОЗВИВАЙСЯ, ЗЕЛЕНИЙ БАЙРАЧЕ
- РОЗВИВАЙСЯ, СУХИЙ ДУБЕ, НА НІЧ МОРОЗ БУДЕ
- РОЗЛИЛИСЯ КРУТІ БЕРЕЖЕЧКИ
- РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНІ
- САДИ МОЇ, САДИ ПРОЦВІТАЛИ
- СВІТИ, СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ
- СМУТНИЙ ВЕЧІР
- СОКІЛ З ОРЛОМ, СОКІЛ З ОРЛОМ КУПАЄТЬСЯ
- СОКОЛИКУ-СИНУ, ВЧИНИ МОЮ ВОЛЮ
- СТАВЛЮ КОНЯ В ВИШНЕВОМУ САДУ
- СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ, В ВОДУ ПОХИЛИВСЯ, МОЛОДЕНЬКИЙ КОЗАЧЕНЬКО СИЛЬНО ЗАЖУРИВСЯ
- СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ, В ВОДУ ПОХИЛИВСЯ, НА КОЗАКА НЕЗГОДОНЬКА, КОЗАК ЗАЖУРИВСЯ
- СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ, В ВОДУ ПОХИЛИВСЯ, НА КОЗАКА ПРИГОДОНЬКА, КОЗАК ЗАЖУРИВСЯ
- СЬОГОДНІ Я ДУЖЕ СУМУЮ
- ТА ЙШОВ КОЗАК ДОРОГОЮ
- ТА НА БІДУ, НА ГОРЕ КОЗАК УРОДИВСЯ
- ТА ОЙ НА МОРІ НА СИНЬОМУ
- ТА ОЙ ЯК КРИКНУВ ЖЕ ТА КОЗАК СІРКО
- ТА ШУМИТЬ, ГУДЕ ВІТЕР ПО ДІБРОВІ
- ТЕРЕН, МАТИ, ТЕРЕН, МАТИ
- ТИХИЙ ДУНАЙ, ТИХИЙ ДУНАЙ
- ТУМАН ПОЛЕ ПОКРИВАЄ, КОЗАК ПО НІМ КОНЕМ ГРАЄ
- У ПОЛІ МОГИЛА З ВІТРОМ ГОВОРИЛА
- УМЕР, УМЕР НАШ ПОЛКОВНИК
- УРОДИВСЯ КОЗАЧЕНЬКО, УРОДИВСЯ-ВДАВСЯ
- ЧОМ ДУБ НЕ ЗЕЛЕНИЙ, БО ТУЧА ПРИБИЛА
- ЧОМ ДУБ НЕ ЗЕЛЕНИЙ, ЧИ ТУЧА ПРИБИЛА
- ЧОРНА РІЛЛЯ ІЗОРАНА
- ЧОРНА РОЛЯ ЗАОРАНА
- ЧОРНА ХМАРА В ПОЛОНИНІ, ГЕЙ, А Я БІДНИЙ НА ЧУЖИНІ
- ЧОРНА ХМАРА НАСТУПИЛА
- ШУМИТЬ, ГУДЕ ДІБРОВОНЬКА
- ШУМИТЬ, ГУДЕ ТА ДІБРІВОНЬКА
- ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ-БЕРЕЗОНЬКИ
- Я СЬОГОДНІ ЩОСЬ ДУЖЕ СУМУЮ