Лемківські пісні

Пісенна спадщина українського народу пересипана народними перлинами, які впродовж віків витворювалися на етнічних землях у середовищі наддніпрянців, степовиків, слобожан, волинян, поліщуків, лемків, гуцулів, бойків, закарпатців та інших. У цьому вихорі багатоголосся виділяється, як зазначає академік Філарет Колесса, лемківський музичний діалект, який, «незважаючи на близькість західноєвропейських впливів, виявляє велику консервативність та зберігає чимало архаїчних елементів, що коріняться в глибокій давнині».

У пісенній скарбниці лемків численно збереглися давні календарно-обрядові пісні, які тісно пов’язані з конкретною порою року, звичаями та різними видами сільськогосподарської діяльності. У них звучить гімн людині і природі. Колядки, щедрівки, веснянки, собіткові, жниварські пісні лемківського краю належать до багатої палітри українських народних пісень, їхню специфіку неодноразово досліджували та аналізували не лише українські етнографи, літературознавці, музикознавці, але й закордонні культурні діячі.

На особливу роль колядок у житті селян-трударів вказував, насамперед, незабутній Каменяр — Іван Франко. Письменник підкреслював, що „колядка переносила їх думку в якийсь світ, близький і рідний їм, а при тім зовсім відмінний від того, серед якого минає їх убоге, клопітливе життя... Слухаючи і співаючи колядки, такий бідолаха хоч на хвилю бачить себе заможним господарем, у якого подвір’я чисто заметене, хата гарна, світла...»

Творча уява лемків, їхні радощі й страждання, смуток і тривога втілюються передовсім у ліричних й побутових піснях, які генетично споріднені з іншими пісенними жанрами, зокрема весільними піснями й баладами. Цілий каскад людських переживань вихлюпується у поетичні рядки. Психологічні колізії, втілені у цих піснях, пов’язуються з жіночою долею, родинними стосунками, чи материнськими почуттями.

Лемківські народні пісні мандрували і мандрують по цілому світу. Їхня мелодійність, ліричність легко вплітаються у репертуар художніх колективів та окремих виконавців, серед яких — заслужена хорова капела «Трембіта», хорові капели «Лемковина», «Лемківська студенка», «Відгомін Бескидів», тріо сестер Байко та інші.

Унікальна лемківська пісенна спадщина засвідчена передовсім у нечисленних збірках, які збирали, вивчали, опрацьовували і готували до друку такі видатні й незабутні діячі української культури як академіки Філарет і Микола Колесса, композитори Станіслав Людкевич, Анатолій Кос-Анатольський, Василь Барвінський та інші, а також невтомні збирачі та популяризатори лемківської пісні Орест Гижа, Ярослав Полянський, Михайло Соболевський, Богдан Дрималик, Іван Майчик, Антон Цисляк та інші. Очевидно, що багато пісень залишається у приватних колекціях, архівах. Та все ж навіть те, що зібрано й опубліковано, відображає щедру сув’язь пісенної творчості лемків.

Академік Микола Колесса написав симфонію № 2 «Лемківська», яка повністю базується на чудовому лемківському мелосі. У 1983 році Микола Філаретович був удостоєний звання лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка за сюїту «Лемківське весілля», яка зіткана із барвистих лемківських весільних пісень.

Випускник Львівської консерваторії ім. М. Лисенка Ярослав Бодак обрав темою дипломної роботи «Лемківське весілля на Горличчині», в якій зібрав і опрацював велику кількість обрядів і чудових пісень лемків цього регіону. За цю роботу, згодом, на Всесоюзному конкурсі молодих науковців у Москві 1972 року, Я. Бодак був нагороджений золотою медаллю та 1-ю премією.

Упродовж багатьох років я збирала ці пісенні скарби з найрізноманітніших джерел, щоб запрезентувати перед культурною громадою України та зарубіжжя оте невмируще багатство мого Отчого краю. Перше знайомство з лемківською піснею — це неповторна колискова, яку співала моя мама-лемкиня з села Яблониця. Мій задум переплітався зі словами лемківського поета Богдана-Ігоря Антонича, який писав: «До тебе, батьківщино, — земле вічна, ведуть усі стежки й дороги».

До цієї антології лемківської пісні я включила найцікавіші пісні та їх варіанти, що були записані від лемків у різний час, багато є також записаних від моїх рідних і близьких. Ці пісні гріють мою душу і моє серце. Здається, немовби оживає і співає сама Лемківська душа — вічна й незбагненна, як правітцівська земля.

Професор Марія Байко