Українські народні історичні пісні
Історичні пісні належать до найкоштовніших перлин поезії українського народу. В них знайшли відображення всі перипетії вітчизняної історії, вони розкрили перед світом кращі риси характеру наших людей: їхню працьовитість, безмежну відданість батьківщині, волелюбність, мужність і стійкість у боротьбі проти соціального і національного гніту.
Серед усіх народних пісень історичні виділяються своєю сюжетністю, насиченістю розповідними елементами, хоч у них наявні ліричні відступи, інші художні засоби, що посилюють емоційний потенціал твору, забезпечують його краще сприйняття. Це було продовженням традицій народного епосу й лірики, започаткованих у добу Київської Русі.
Характерною особливістю історичних пісень є відсутність міфологічних образів, надприродних сил. Тут діють реальні люди - представники певної історичної епохи. Ця обставина пояснюється відносно пізнім походженням цих пісенних творів - жанр історичної пісні формувався у ХV-ХVІ століттях, коли дохристиянсько-язичницька обрядність, обожнювання природних явищ вивітрилися із свідомості людей. Нові реалії, потреби боротьби проти іноземного гноблення за соціальне і національне визволення вимагали нових мотивів у пісенній творчості. З'являються образи невідомих в історії (епічних) або відомих народних героїв (Максим Залізняк, Устим Кармалюк), славетних запорожців з їхньою Січчю - центром українського козацтва, реальної військової сили, створеної українським народом для визвольної боротьби.
Ще однією істотною ознакою історичних пісень є перебільшення (гіперболізація), завдяки чому підкреслюються виняткові фізичні та моральні якості героїв-богатирів. Проте це не впливає на реалістичність відображення історичних подій, а лише посилює їхню велич.
Творцями і поширювачами пісень цього жанру були кобзарі, які в народній уяві також стали героями тієї неспокійної доби. Народ їх любив і підтримував, а гнобителі боялись їхніх правдивих слів і за це переслідували. В історії відомий факт страти польською шляхтою кобзарів - учасників Коліївщини Варченка, Сокового, Скряги (1770 р.).
Однією з найважливіших рис пісень цього жанру є те, що вони супроводжують історію, знайомлять з нею не одне покоління і залишають для нащадків усе те найкраще, що не розгубив наш народ на многотрудних перехрестях життєвих доріг.
За матеріалами Бібліотека школяра: історичні пісні
- А в нашого Харка, а сотника-батька
- А в неділю пораненько
- А в неділю рано, як ми повставали
- А в середу рано
- А хазяйський син рано пообідав
- А хто бачив, а хто чув, щоб Гітлер Москву здобув
- Батьківщино наша люба, волі перемога
- Бессарабія вже вільна, вільна й Буковина
- Біда, мати, біда, мати, біда з бідочкою
- Будем уряд обирати, як велить новий закон
- В самурая зла обіда
- В славнім місті під Хотином
- В Цариграді на риночку
- В шахту спускається — з світом прощається
- Верховино, світку ти наш, гей, як у тебе погано
- Вже північна Буковина радянською стала
- Вийду я у поле, гляну на село
- Вилітали орли з-за крутої гори, заплакали молодії хлопці, сидючи в неволі
- Випустив цар маніфест
- Високії гори
- Виходила дитина з-під білого каменя
- Від Килії до Ізмайлова покопані шанці
- Відпустили селян на свободу
- Вільні села наші
- Вітер з поля, хвиля з моря
- Встали ми за волю краю
- Всього світу капітал знов похід лаштує
- Вчора була суботонька, сьогодні неділя
- Гей же, да журба мене скрутила
- Гей, ви, хлопці-партизани
- Гей, гей, гей! Та хто горя не знає
- Гей, заспівало все в Карпатах
- Гей, на біду, на горе
- Гей, несись, наш спів, над морем
- Гей, нумо, хлопці, ми комсомольці
- Гей, сходило сонце ясне
- Гей, чого ти розквітаєш, колгоспнеє поле
- Гей, ще сонце не зійшло
- Годі стогнати, годі терпіти
- Годі, коню, в стайні спати
- Гомін радісний, бадьорий
- Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві
- Горить Іспанія в огні
- Гуцульщино, пишна чічко
- Гучно ллється волі пісня
- Де ти, бурлак, забарився
- Десь поїхав син, гей, на дальній східний край
- До вдовиного двора лежить доріжка нова
- Добре нам таки жиється
- Долой панів, долой царя
- Є хороші пісні у моїй стороні
- Жив дома — добра не знав
- За горою за крутою косарики косять
- За країну рад
- За муром холодним, у камері темній
- За новим законом добре поживається
- За радянську Україну
- За річкою вогні горять
- За Сибіром сонце сходить
- За старим турецьким валом
- Задумали базилевці
- Зажурився бідний сірома
- Зажурилась Україна, бо нічим прожити
- Закарпатська колгоспна
- Закувала зозуленька, закувала сива
- Закуріли всі заводи
- Засвистали арештанти
- Засвистали козаченьки
- Заспіваймо дружно пісню
- Заспіваймо, хлопці, пісню
- Заспівуйте пісню, співці
- Застелю я стіл у хаті
- Зберемося ми у полі
- Зеленіло в полі молодеє жито
- Зібрав щорс загін завзятих
- Зібралися всі бурлаки
- Зібралися отамани в зеленому гаю
- Зійшло сонце осіннєє, вітри зашуміли
- Іде армія радянська
- Іде перемога
- Іде поїзд довгий, збірний
- Із-за лісу-лісу видно ряд штиків
- Їде Харко із Туреччини
- Калинка-малинка
- Карпати, Карпати, великії гори
- Кляла цариця, вельможная пані
- Колгоспна засівна
- Колись була лемешівка слобода
- Конституцію шануєм — вона сил нам піддає
- Крейсамт з панами тримає
- Кувала зозуля на Спаса раненько
- Майданщики окаянщики, да гірка ваша доля
- Максим козак Залізняк
- Ми хочемо миру
- Молодая дівчинонька, чого з лиця спала
- На панщину гонять
- Навіки з Москвою
- Над ланами сонце сходить
- Над полями ходить слава
- Насувала грізна хмара
- Насувалась грізна хмара
- Наша ланка фронтова
- Наша пісня голосная
- Наша шахта у змаганні
- Не вітри то завівали
- Не дивуйтеся, добрії люди
- Не забувай сині гори
- Не забудем тої днини ніколи, ніколи
- Не панам покорятись
- Не славная чута густими дубами
- Не та Україна, що колись була
- Нехай квітне Батьківщина
- Ниньки ми своїм братам щиру шлем подяку
- ні вогнем, ні голодом не злякати нас
- Ну бо, хлопці, повстаньмо
- Оврамиха, стара мати, а три сини мала
- Одна хмара із села, а другая з міста
- Ой Богдане, батьку хмелю
- Ой Богдане, Богданочку
- Ой браття, браття
- Ой був в Січі старий козак
- Ой виїхав із Гуманя козаченько Швачка
- Ой вийду я на могилу
- Ой виорю я нивку широкую
- Ой високо сонце сходить, а низько заходить
- Ой галочки-сизоперочки
- Ой горе нам, молодим
- Ой же, хлопці не співали
- Ой з города з Немирова
- Ой за гайком зелененьким
- Ой за річкою та й за синюхою
- Ой заграло чорне море
- Ой загули чорні галенята
- Ой закурила, затопила сирими дровами
- Ой зачула ж моя доля
- Ой збиралися на раду
- Ой з-за гори високої
- Ой з-за гори чорна хмара
- Ой зі сходу вдарив грім
- Ой злітайте, соколоньки
- Ой Канадо, Канадочко, Канадо-небого
- Ой котився вітер яром
- Ой Левенче, Левченоньку
- Ой летіла зозулечка понад гори й села
- Ой на горі да женці жнуть
- Ой на горі цвіте мак
- Ой на горі, на горі загурчали трактори
- Ой на нашій чорногорі
- Ой наварили ляхи пива
- Ой над бугом над рікою
- Ой над нами, червонцями
- Ой не спав я нічку темненькую
- Ой нікому так не горе
- Ой Петлюро, вражий сину
- Ой пише, пише сотник поволоцький
- Ой під Ругою, під Сабореєю
- Ой попід гай зелененький
- Ой посіяла я хліб
- Ой послав бог Хмельницького
- Ой прослалась доріженька
- Ой радісно, радісно в нашім краї жить
- Ой слухайте, люди добрі, що хочу казати
- Ой судома, пане-брате, судома, судома
- Ой тепер ми господарі
- Ой ти, Морозенку
- Ой ти, поле, поле, широке, просторе
- Ой то в полі не вітри
- Ой то ж не зоря
- Ой у моїм городчику копана криниця
- Ой усе лужком та все бережком
- Ой хотів же та пан Супрун
- Ой червоне село
- Ой червони квітки
- Ой чи воля, чи неволя
- Ой чого ти, земле, молодіти стала
- Ой що то за крячок
- Ой що то за хижка
- Ой як пішли козаченьки
- Ох, тяжко козакові в неволі сидіти
- Ох, як поїхав наш пан Лебеденко
- Пише король листи, а король французький
- Під зорі комуни ясні
- Під Москвою зломив зуби
- Пісня криворізьких гірників
- Пісня про Ватутіна
- Пісня про Кривбас
- Пісня про Матвія Платова
- Подивись — навкруги підвелись вороги
- Полно, братці, тоскувати — лучче пісню заспівати
- Помер, помер пан Демчинський
- Помож, боже, помож прийти до Європи
- Послухайте, люди добрі
- Прапор, сумом оповитий
- Привіт вам, матусю
- Прийшла влада народная
- Прийшла влада робітників — панів розігнала
- Прилетіла зозуленька
- Прилетіли самольоти зі сходу до Пальча
- Прощавайте, тату й мамо
- Прощай, любимий батьку наш
- Радісно нам стало — так ще не бувало
- Реве буря, реве сильна
- Рідній армії радянській
- Розвивайся, Буковино
- Розгулявся різвий вітер
- Розквітає Буковина
- Розлилися круті бережечки
- Розпустили гриви коні
- Розцвіта земля радянська
- Розцвітає Україна
- Світи, місяченьку, і ти, ясна зоренько
- Сидить кобзар при дорозі і думу співає
- Славно було в Побережжі
- Сміло, товариші, в ногу
- Становіться, братця
- Степова трава лягає
- Стоїть дуб зелений
- Сьогодні субота, а завтра неділя
- Та відкіля мій милий прийде
- Та кувала зозулиця ой на моїм току
- Та ой як крикнув же та козак сірко
- Та тече річка невеличка
- Там, де бере свої води сейм, ой славная ріка
- Темна хмара наступила, став дощик іти
- Ти, солдат наш руський
- То не вітер, то не сильний
- То не орел, то не сизий по степу гуляє
- То не шумить море, то не грім гуде
- Туман яром котиться — краще жить нам хочеться
- У Глухові у городі
- У містечку Богуславку Каньовського пана
- У Молочках на фільварку
- У неділю пораненьку
- У неділю рано-вранці
- У неділю рано-пораненьку
- У підземеллі темнім вставай, шахтар
- У радянському союзі
- У селі грузькому жила вдова Бондариха
- У четвер уранці Маринку забрали
- Урожайний лан довкола
- Утечу я в ліс зелений
- Хай тріщить під нами крига
- Хто в заводі не бував
- Цвіте сад-виноград, терен розцвітає
- Через сад-виноград стежечка лежала
- Чи не той то хміль
- Чи то хмара, чи туман
- Чи чуєте, люди добрі, що хочу казати
- Чого нам сьогодні сумная неділя
- Чом не шумиш, луже, зелений байраче
- Шістнадцять республік — шістнадцять сестер
- Штирнадцятий рік смутний настав
- Що у нашому колгоспі
- Я пройшов через Полтаву, здрастуй, Київщино
- Як задумав пан Петлюра
- Як у Карлівці на заводі
- Як у нашому селі
Дивіться також
- Дивіться статті до збірника: Українські народні думи та історичні пісні. Видавництво Академії наук Української РСР, Київ, 1955